Бланк заяви прийому до дошкільного підрозділу Лютівської філії КЗ "Олександрівський ліцей"

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.1 Головні правила для батьків

1. Любіть свою дитину! Радійте з її присутності, сприймайте
її такою, яка вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте
її упевненості в собі, не піддавайте несправедливому покаранню,
не позбавляйте своєї довіри.

2. Охороняйте свою дитину! Учіть її засадам збереження
здоров'я. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть
жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Будьте взірцем для своєї дитини! Прищеплюйте повагу до
традиційних гуманних цінностей, самі живіть згідно з ними. Усві­домте самі поняття «гідність» і передайте дитині.

4. Розмовляйте з дитиною українською мовою! Грайтеся з нею.
Приділяйте дитині якомога більше часу, читаючи книжки, журна­ли, співаючи пісні, переглядаючи фільми для дітей, відвідуючи
вистави, концерти, зоопарки, мандруючи рідним краєм.

5. Працюйте зі своєю дитиною! Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі (вдома, у саду, на городі).

6. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Хай навіть
не завжди безболісно, але самостійно!

7. Покажіть дитині можливість і межі людської свободи. На­вчіть її стримувати нереальні та шкідливі бажання.

8.Привчайте дитину бути слухняною, емоційно вихованою, обережною на дорогах і при користуванні робочими інструментами.

9. Чекайте від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на
які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і
життєвого досвіду.

10. Надавайте дитині можливість таких переживань, які мати­муть цінність спогадів. Нехай спогади про материнську і батьків­ську любов, про щасливе дитинство зігрівають її все життя!

1.2. Адаптація дитини до дитячого садка

Адаптація - пристосування організму до нових умов життя. Труднощі, яких зазнають діти в період адаптації до дитячого за­кладу, викликають низку негативних змін у їхній душевній рівно­вазі, поведінці, стані здоров'я, порушується емоційний стан (сум, туга, страх, збентеженість або загальмованість, тривожність), зни­жується мовна та ігрова активність, що веде до розбалансованості сну, зниження апетиту.

Дитина росте і не перестає радувати й розчулювати батьків: упізнає, усміхається, лепече, сидить, бере іграшки, ходить, почи­нає говорити, міркувати, спілкуватися. Яке щастя: сама починає їсти, натягає панчохи, усміхається, ось і навчилася користуватися носовичком - чудово! Усе - час до ровесників, до садочка. Ди­тина має знати, що на світі є ще й інші діти та їхні інтереси. Але відмежування від близьких і рідних, зустріч з новими доросли­ми, незнайомими собі подібними дітьми може стати для дитини стресовим чинником і сприйматися малюком як утрата, позбав­лення батьківської любові, уваги і захисту. Дуже важливо, щоб цей перехід, такий собі «розрив пуповини», був плавним, м'яким, не травматичним.

Розглянемо кілька ситуацій-прикладів.

Маленького Дмитрика вперше привели до дитячого садоч­ка. Його доброзичливо зустріла вихователь і пообіцяла: «Ти по­спиш - і мама за тобою прийде». Хлопчик сяк-так зміг заснути (це порадувало педагога: добре, що дитина відпочиває), але маму зустрів із плачем, вдома уночі прокидався, шукав її. На ранок покірно пішов до садка. Увійшовши до групи, підійшов до ліжечка, роздягнувся і ліг. І так лежав увесь день, намагаючись заснути і наблизити зустріч із мамою.

Як часто ми, дорослі не думаємо, що обіцяємо дітям! Адже малюк іще не може аналізувати, передбачати майбутнє, він кон­кретно сприймає обіцянки і слова, і якщо мама залишила його, навіть пообіцявши скоро повернутися (скажімо, пішла до мага­зину, вийшла до сусідки тощо), це біда, горе, страх самотності і незахищеності.

Отже, щоб перехід до дитячого садка був безболісним, при­слухайтеся до цих порад.

• Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і з дорослими: відвідуйте з нею дитячі парки і майданчики, привчайте до
гри в пісочницях, на гойдалках, на новорічних святах, ходіть на
дні народження до друзів, спостерігайте, як дитина поводиться:
соромиться, усамітнюється, конфліктує, зчиняє бійку або ж легко
знаходить спільну мову, контактує з однолітками, прагне спілку­вання, поводиться розкуто.

• Познайомтеся з вихователями групи, наперед розкажіть про
індивідуальні особливості вашої дитини: що їй подобається, що -
ні, якими володіє навичками, якої допомоги потребує. Визначте,
які методи заохочення і покарання доречні для вашої дитини.

• У перші дні відвідуйте дитячий садочок разом із дитиною
(побудьте з нею якийсь час - до обіду, до сну, під час сну). Не спізнюйтеся, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

• Будьте терплячими і люблячими.

• Дайте дитині в садок улюблену іграшку, намагайтеся умовити залишити іграшку «переночувати» в садку і на ранок знову
з нею зустрітися. Якщо дитина на це не згодиться, хай іграшка
ходить разом із нею щодня і «знайомиться» там з іншими; розпитуйте, що з іграшкою відбувалося в дитячому садку, хто з нею
дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. У такий спосіб ви дізна­єтеся чимало про те, як ваш малюк звикає до садка.

Буває, що дитина не сприймає вихователя: «Я не піду до неї,
вона кричить, зла» тощо. Якщо це повторюється щодня, то залишається тільки поспівчувати і спробувати перевести дитину до іншої групи. Не змушуйте її страждати та спілкуватися з неприємними людьми. «Друга мама» для вашої дитини маг бути схожа на вас за своїми виховними методами, володіти здатністю враховувати і розуміти унікальність та індивідуальність кожної дитини.

• Пограйтеся з дитиною домашніми іграшками в «дитячий садок», де якась із домашніх іграшок буде «дитиною». Простежте,
як поводиться ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй «друзів» і спробуйте розв'язати проблеми вашої
дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

• Коли дитина звикне до дитячого садка, не сприймайте її
сліз при розставанні всерйоз - це може бути просто від поганого
настрою.

ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ батькам з дитиною, коли вона вперше почала відвідувати дитячий садок:

1. Не обговорювати в присутності дитини будь-які проблеми,
пов'язані з дитячим садком, негативно говорити про його персонал.

2.Не лякати дитину дитсадком і не забирати пізно малюка до­дому, не треба заважати його контактам із дітьми в групі.

3. Не треба карати дитину за капризи та конфліктувати з нею.

4. Не треба кутати дитину та одягати її не по сезону.

5. Не міняти у вихідні розпорядок дня.

6. Не ігнорувати порад лікаря.

Шановні батьки! Тільки дотримуючись порад цього розділу ви допоможете дитині безболісно адаптуватися до дитячого садка.

1.3. Від колиски до шкільного порога

Щоб добре говорити, треба добре знати мову. Краще говорить і пише той, хто багато читає, хто уважно слухає людей, що воло­діють культурою мови та мовлення.

Коли ми говоримо про успішність дитини у дорослому віці, то маємо на увазі, передовсім, розвиток зв'язного, логічного мовлення і мислення, культури вимови, щоденного піклуван­ня про збагачення українськомовного словника маленького громадянина.

І роль батьків у цьому є однією з головних. Бо від вашої мов­леннєвої культури залежить і мовлення дитини.

Батьки повинні постійно стежити за мовленням малюка, сво­єчасно виправляти помилки, стежити за поповненням активного словника. А щоб цей процес був цілеспрямованим, батькам необ­хідно цікавитися у вихователя завданнями і змістом роботи з роз­витку дитини.

Ураховуючи те, що у сучасних містах України мешкають родини, котрі майже не мають практики спілкування україн­ською мовою, не можуть самостійно подолати певний психо­логічний бар'єр, а створити україномовне середовище дитині потрібно, ми пропонуємо ряд рекомендацій батькам і всім дорос­лим членам родини. Кожна частина цього посібника допоможе родині практично оволодівати системою методів для виконання рекомендацій і порад.

Рекомендації батькам, які мають дитину молодшого дошкільного віку

Для мовного (і загального) розвитку дитини найбільш сприят­ливим є особистісний контакт із батьками, коли дитина в різних побутових та ігрових ситуаціях постійно чутиме промовлянки, віршики, пісеньки тощо. Для цього батькам слід опанувати фоль­клорні та авторські зразки.

Важливо втішати малюка словом не лише під час розваги, а й коли він відчуває якийсь дискомфорт (травмувався, вередує тощо).

Чудова традиція спілкування перед сном.

Розважати дитину художнім словом можна і поза домівкою - у транспорті, поліклініці, на майданчику тощо.

Перегляд мультфільмів (без «страшилок») має бути коротко­часним - до 5-ти хвилин.

Бажано постійно звертатися до дитини добрими, лагідними словами (до дівчаток - зіронько, квіточко, мальвочко, ластівко, голубонько, ясочко, любонько, красуне, рідненька, розумнице; до хлопчиків - промінчику, чорнобривчику, козаче, голубе, красеню, рідненький, розумнику тощо).

Рекомендації батькам, які мають дитину старшого дошкільного віку

У цей період важливо заохотити дитину активно підключа­тися до художньої оповіді, яку вона чує з ваших уст (виконувати ролі окремих персонажів, договорювати слова та вирази, цитува­ти окремі уривки творів).

Варто стимулювати дитину перевтілюватися (бути то зайчиком, то ведмедем, то дідом тощо) як в ігрових, так і в побутових ситуаціях, щоб вона цитувала (дослівно чи перефразовуючи) відомі їй твори.

Можна рекомендувати завести так звану «Доньчину (синову) книжечку» - невеликий альбом або зошит з ілюстраціями (викона­ними самими батьками або дитиною) тих творів, які любить розка­зувати дитина. Дивлячись на ілюстрації, вона «читатиме» твір. На сторінках цієї книжки наклеюють тексти художніх творів, які любить і знає дитина. У художньому оформленні сторінок беруть участь та­кож інші члени родини, у тому числі старші брат чи сестра.

У бесідах про дитячий садок акцентуйте увагу на тому, що було там цікавого, веселого, нового.

Важливо завжди бути для дитини цікавим співбесідником, тим, хто багато знає, може багато пояснити, завжди готовий роз­повісти казку, віршика, разом почитати книжку, погратися, поспі­вати, потанцювати.

Добре започаткувати спільне читання в родинному колі, коли всі - батьки і старші діти - по черзі читають для малюка твір з книжки, а потім висловлюють свої враження.

Перегляд мультфільмів, фільмів для дітей, рекомендованих як цим посібником, так і вихователями не повинен тривати довше за 10-20 хвилин; після перегляду варто їх обговорити.

Слушним буде розвивати і підтримувати увагу дитини до правильного мовлення, сприяти формуванню словника гарних слів, заохочувати їх уживати.

Запитайте себе:

- Чи співаєте вдома дітям народні пісеньки?

- Як часто розігруєте казки?

- Чи читаєте своїй дитині? Що саме?

- Які фільми подобаються вашій дитині? Чому?

- Чи читаєте дітям книжки з бібліотек?

ГОВОРИМО ПРАВИЛЬНО

Мова й історія - це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордос­ті, маємо і до збайдужілих душ тор­кнутися запашистим євшан-зіллям рідного слова!

Олесь Гончар

Як відомо, майже вся інформація передається за допомогою слова.

Дар слова - найважливіший дар, що надає можливість від­чути радість пізнання і спілкування. У світі й у нашій свідомості немає нічого такого, чого не можна було б передати словом: і звучання музики, і...розмаїття барв, і шум садів, і казковість сно­видінь, і дитячий лепет, і гнів, і велику радість, і скорботу втра­ти, і тріумф перемоги. Але, на жаль, не кожному дано освоїти це багатство сповна. Якщо Іван Франко використовував понад 35 тисяч слів, то багатьом із наших сучасників достатньо кількох тисяч, а то й значно меншої кількості. Усе це є показником об­сягу прочитаної українськомовної літератури, рівня мислення, культури спілкування.

Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж усього життя. А найважливішим періодом її розви­тку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання. Щоб допо­магати в освоєнні багатства рідної мови, створено цей посібник.

У ньому підібраний матеріал із культури мови і мовлення, лекси­ки, граматики.

Тлумачний словничок.

Мова - 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.

2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існую­чих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбіну­вання у процесі вираження думок; мовлення, говоріння.

Мовлення - спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність (наприклад: радіомовлення).

Мовлення у родині

Мовлення є основним засобом спілкування. Гадаємо, не варто нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розум­ного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворен­ня це триває все життя, але особливо інтенсивно - у перші роки. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову, без помилок і вад. Тож у цьому розділі ми будемо говорити про правильну мову (тобто про звукову культуру мовлення, про пра­вильне вживання слів, про правильну побудову речень тощо), а також про недоліки, які часто трапляються в нашому мовленні.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими, вуль­гарними, лайливими виразами, жаргонізмами,- відповідний буде й наслідок. Проте самого наслідування і запам'ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямо­вана послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки та вихователі мають де­монструвати дітям зразки правильного мовлення.

Вам. батькам, важливо не просто володіти українською мовою, а бути провідником національної культури: знати і любити народ­ну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передава­ти це своєму малюкові. Мова дорослого маг бути доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Важливі доречна міміка, жести, рухи. І головне - якщо діти ба­читимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дуже важливо вдома мати російсько-український словник, тлумачний словник української мови, довідник із правопису української мови, словники синонімів, «антисуржик» тощо.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, по­трібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне чи­тання, вивчення віршів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити процес говоріння, за­охотити малого. І ще - процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не слід постійно виправляти помилки, до­рікати цим. Щирий, довірливий, невимушений характер розмови викликатиме в дитини бажання говорити українською мовою.

Диференціація дітей на тих, що для них природним є росій­ське, або українське чи змішане мовлення, - основний методичний підхід до оволодіння ними близькоспорідненою мовою. Якщо ди­тина виховується в російськомовній сім'ї, довше формуватиметься механізм другої мови. Тут важливі зразки правильного мовлення дорослого, акцентування спочатку на сприйнятті, розумінні мови, а вже потім - на говорінні. Діти з україномовних сімей потребу­ють, власне, удосконалення рідної мови.

Тож у нашому посібнику ми наводимо вправи, ігри, які сприя­тимуть вивченню, корекції українського мовлення. Спонтанність двомовного спілкування без належного контролю з боку дорос­лих часто стає причиною засмічення мови дитини, й увага до цьо­го обов'язкова.

Ми пропонуємо вам. батьки, стати помічниками вихователів. Для цього у нагоді будуть різні завдання, які можна виконати самим і разом із дітьми, трудові доручення, й усе це має бути відо­бражене в мовленні дошкільника.

Цей посібник має на меті поліпшення україномовного сере­довища в сім'ї. Зазвичай вихователі повідомляють батькам не тіль­ки про позитивні зрушення в розвитку українського мовлення дитини, але й про труднощі, які виникають, при цьому ведуть роз­мову, як їх подолати. Та не слід надто суворо робити зауваження, краще активізувати спільні зусилля для досягнення мети.

Вимоги до мовлення

Зрозуміле, літературне мовлення передбачає певні умови.

Перша вимога - змістовність, стислість мовлення, друга - ло­гічність, третя - точність, ясність, простота, четверта - багатство мовлення, п'ята-чистота мовлення, шоста-доцільність, сьома-пра­вильність, дев'ята - виразність, емоційність, десята - благозвучність.

Перша вимога - змістовність мовлення.

Змістовність, насиченість мовлення інформацією може бути різною - це залежить від багатьох умов. Насиченість інформацією, наприклад, газетної статті може бути дуже високою, а звичайної розмови - значно нижчою.

У будь-якому випадку треба уникати багатослівності, себто вживання зайвих слів навіть у короткій фразі.

Наприклад: «У березні місяці, між іншим, у нас будуть весня­ні канікули». У цій фразі очевидна мовна надмірність: березень - це не що інше, як весняний місяць; отже, у березні можуть бути не зимові чи літні, а лише весняні канікули.

Багатослівність може обирати форму надмірності, особливо за неправильного використання синонімів.

Наприклад: «відновити знов», «запитати питання», «юний вундеркінд», «реальна дійсність» тощо.

Важливою якістю мовлення вважається стислість. Одну й ту саму думку можна виразити простим і складним реченням. Склад­ні речення найчастіше використовуються в книжковому стилі. У розмовах ми частіше використовуємо прості речення. (Решту вимог до мовлення розглянемо у наступних частинах).

Діалогічне і монологічне мовлення

Діалогічне мовлення звичайно буває не повністю розгор­неним, багато що в ньому не висловлюється, а мається на увазі завдяки ситуації, яку розуміють люди, що ведуть розмову. Відсут­ність складних речень компенсує міміка, інтонація, пантоміміка.

Монологічне мовлення - це мовлення однієї людини, значно більш розгорнене і граматично оформлене. Прикладом цього мо­жуть бути виступи лекторів, дикторів, доповідачів або мова будь-якої людини, що детально розказує про події життя, побачене, почуте тощо.

Таким чином, використання розгорненого або стислого ви­словлювання залежить від ситуації спілкування.

Щоби правильно говорили наші діти, треба нам, дорослим, до­бре знати українську мову. Уживання синонімів, антонімів, омо­німів, багатозначних слів та фразеологізмів зроблять нашу мову багатою, образною, влучною, зрозумілою.

Тлумачний словничок.

Синонім - 1. Слово, близьке або тотожне за значенням до іншого, але відмінне від нього звуковою формою; 2. Тотожне по­няття.

Антоніми - пари слів із протилежним значенням (сміливий -боязкий, сміятися - плакати).

Омоніми - слова однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням, (кінь - тварина, кінь - пристосування для виконання спортивних вправ).

Фразеологізм - усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за визначенням вислів (почервонів як рак, ні пари з вуст).